Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року Справа № 909/266/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівКартере В.І. Кролевець О.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Релігійної громади Української Православної Церкви Київського Патріархату "Костянтина і Олени"на рішення від та на постанову відГосподарського суду Івано-Франківської області 21.04.2015 Львівського апеляційного господарського суду 02.06.2015у справі Господарського суду№ 909/266/15 Івано-Франківської областіза позовомРелігійної громади Української Православної Церкви Київського Патріархату "Костянтина і Олени"до1. Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 2. Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської радипровизнання недійсним договоруу судовому засіданні взяли участь представники:- позивача повідомлений, але не з'явився;- відповідачів 1. повідомлений, але не з'явився; 2. повідомлений, але не з'явився;Згідно з розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України Картере В.І. від 06.10.2015 № 02-05/753 розгляд справи № 909/266/15 Господарського суду Івано-Франківської області здійснюється у складі колегії суддів: головуючий - Губенко Н.М., судді Картере В.І., Кролевець О.А.

ВСТАНОВИВ:

06.03.2015 Релігійна громада Української Православної Церкви Київського Патріархату "Костянтина і Олени" звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та до Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним договору № 48 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 12.08.2014.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2015 у справі № 909/266/15 (суддя Гриняк Б.П.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 (колегія суддів у складі: Мирутенко О.Л. - головуючий суддя, судді Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М.), у позові відмовлено.

Не погоджуючись з наведеними судовими рішеннями, Релігійна громада Української Православної Церкви Київського Патріархату "Костянтина і Олени" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 у справі № 909/266/15, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного позову є вимога позивача визнати недійсним договір № 48 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 12.08.2014.

Обґрунтовуючи підстави звернення з позовом до суду, Релігійна громада Української Православної Церкви Київського Патріархату "Костянтина і Олени" посилається на те, що спірний договір в порушення вимог ч. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" укладено після введення об'єкта в експлуатацію, а тому відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України спірний правочин є недійсним.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України (ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Пунктом 4 ст. 179 ГК України визначено основний принцип, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Аналогічні положення містять і норми ЦК України, які визначають, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст. 627 ЦК України); зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 ЦК України), сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, 22.05.2012 Релігійна громада Української Православної Церкви Київського Патріархату "Костянтина і Олени" звернулась до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради із заявою про укладення договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

28.05.2012 між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, Фінансовим управлінням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради з однієї сторони, та Релігійною громадою Української Православної Церкви Київського Патріархату "Костянтина і Олена" (замовник) укладено договір № 95 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

Згідно із п. 1.1 договору замовник, що здійснює будівництво церкви "Костянтина і Олени" Української православної Церкви Київського Патріархату з багатоквартирним житловим будинком на вул. Коновальця, 110-114, в порядку та на умовах, визначених договором, бере участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська.

Відповідно до п. 3.2 договору попередній розмір пайового внеску складає 764 462, 86 грн.

Пунктом 3.4 договору визначено, що розрахунок остаточного розміру пайового внеску здійснюється відповідно до остаточного договору, який оформляється після затвердженого в установленому порядку архітектурно-технічного паспорту та загальної вартості будівництва.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що договір № 95 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста укладено 28.05.2012 укладено до здачі об'єкта в експлуатацію, оскільки Декларація про готовність об'єкта до експлуатації № ІФ143141640486, зареєстрована Інспекцією ДАБК в Івано-Франківській області 13.06.2014.

12.08.2014 між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, Фінансовим управлінням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради з однієї сторони, та Релігійною громадою Української Православної Церкви Київського Патріархату "Костянтина і Олена" (замовник) укладено договір № 48 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

Пунктом 1.1 спірного договору передбачено, що замовник, що здійснює будівництво церкви "Костянтина і Олени" Української православної Церкви Київського Патріархату з багатоквартирним житловим будинком на вул. Коновальця, 110-114, в порядку та на умовах, визначених договором, бере участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, з яким погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, про те, що спірний договір № 48 від 12.08.2014 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста укладений відповідно до вимог договору № 95 від 28.05.2012, оскільки пунктом 3.4 договору № 95 від 28.05.2012 передбачено, що розрахунок остаточного розміру пайового внеску здійснюється відповідно до остаточного договору, який оформляється після затвердженого в установленому порядку архітектурно-технічного паспорту та загальної вартості будівництва.

При цьому, судами встановлено, що дії сторін щодо укладання спірного договору № 48 від 12.08.2014 після завершення будівництва і прийняття об'єкта в експлуатацію свідчать про їх добровільне волевиявлення на укладання даного правочину на умовах, які містяться в договорі № 95 від 28.05.2012, про що також свідчить заява позивача про укладення договору на пайову участь від 16.07.2014 (а. с. 75), адресована першому заступнику міського голови після здачі об'єкта в експлуатацію. До того ж, як встановлено судами та вбачається із матеріалів справи, позивач на виконання спірного договору сплатив пайову участь в повному обсязі (а. с. 27).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Враховуючи наведене, судами попередніх інстанцій встановлено, з чим погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, позивачем, в порушення вимог ст. ст. 203 ЦК України, не доведено фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання такого правочину недійсними. Відтак, судами попередніх інстанцій правомірно відмовлено у позові про визнання недійсним договору № 48 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 12.08.2014.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у судових рішеннях, що оскаржуються. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Релігійної громади Української Православної Церкви Київського Патріархату "Костянтина і Олени" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 у справі № 909/266/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді В.І. КАРТЕРЕ

О.А. КРОЛЕВЕЦЬ